molodiinua

Арсен Мірзоян продовжує підтримувати свій імідж людини із хорошим почуттям гумору – його нова жартівлива пісня «Вінні-Пух», яку він презентував 18 лютого, весела, добра і дуже заразлива. Вже перше її публічне виконання в ефірі однієї з ранкових програм на ТВ наробило «шороху» поміж прихильниками співака, і ті почали вимагати у виконавця студійної версії, слів та акордів до неї, а жоден концерт з того часу не обходився без скандувань «Вінні-Пуха» давай!».

Чи це велика любов людей до самого героя Вінні-Пуха, чи вміння автора якось особливо душевно писати про все, але сталось цікаве – пісня набула популярності  миттєво і відбулось це ще до її офіційного релізу.

Як говорить Арсен: «Ніколи б не подумав, що ця пісенька так полюбиться слухачам, і що саме на неї ми будемо фактично змушені знімати наступний кліп. Задумана вона була 2 роки назад, і довго «відлежувалась» у вигляді ідеї.  Якось так трапилось, що саме коли її дописав, запросили в ранкову програму на телебачення, де за гарною традицією запропонували щось заспівати, але цього разу захотіли почути від мене щось незвичне. «Вінні-Пух» виявився дуже доречним ситуації. Кажуть, простих співпадіть в житті не буває, і цей випадок це лише ще раз довів. Далі вже все склалося само собою…»

Реалізувати студійний варіант знову допоміг Віталій Телезин. Щоправда, цього разу робота над піснею не пройшла зовсім гладко – довго сперечались щодо її тональності. Віталій Телезін, як саунд-продюсер, із великим досвідом роботи, що відомий співпрацею з «Океаном Ельзи», Земфірою, «ВВ» і іншими, наполягав на одному, автор пісні і виконавець Арсен Мірзоян – на іншому. Врешті решт, рішення знайшлось, пісню записали. Яким воно було почути можна вже сьогодні. А от яким буде кліп – ще поки загадка. Його вихід очікується з дня на день. Глядачам знову може випасти нагода зустрітись з цим кумедним ведмежам.

Мультфільми обожнює малеча.  Але й виростаючи, багато хто продовжує берегти в собі любов до цього візуалізованого світу мрій та захоплюючих пригод. Тому кількість прихильників найбільш яскравих казкових героїв все росте, їх «життя» продовжується, обростає доповненнями, переміщується в анекдоти. А іноді, як наприклад  у цій пісні, вони навіть починають жити власним життям – тут Вінні-Пух звичайний актор, який знімається у фільмах, ходить на кастинги, часом отримує відмови, а часом таки грає свої зіркові ролі. Така сама доля і у інших героїв казки – П’ятачка та ослика. Цей позаформатний варіант продовження всім відомої історії народився у Арсена Мірзояна разом з колегами по команді КВК тоді, коли вони були ще студентами. Можливо пісня є свого роду посвятою тим веселим та безтурботним часам.

Сьогоднішнє буття, його шалений ритм і проблеми, постійно тримають в напрузі. Тому коли в ньому зустрічається щось світле, легке й доброзичливе, воно мимоволі притягує. Коли воно виявляється здатним віднайти та розбудити приємні спогади та враження – починається симпатія. А коли воно дає ще один привід поспілкуватися з тими на кого постійно не вистачає часу – з дітьми – починає зароджуватись ще щось більше.

До речі, якщо вже згадувати про дітей у цьому контексті, доводиться  констатувати невтішне – вітчизняна дитяча музика майже відсутня. Тому буде зовсім не дивним, якщо ця «доросла» пісня «Вінні-Пух» стане незабаром улюбленою пісенькою української малечі.

Пісню можна почути тут http://arsen-music.com.ua/index.php/news

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

Є чудова ідея щодо кінопродукту, який би викликав інтерес до України у публіки з різних кінців світу: треба знімати фільм про джаз на теренах нашої Піднебесної Батьківщини. Вийшла би гостросюжетна сага з елементами драми, детективу та комедії, не виключено, що у кількох частинах – адже джазова музика розвивалася в Україні не так довго (порівняно з Європою, а тим паче із Сполученими Штатами), як складно, із проблемами та перепонами.

Cаме про навколоджазові перипетії розповідав поціновувачам музики Олексій Коган під час першої у своєму роді екскурсії Open Jazz in Kiev, що відбулася 26 жовтня у столиці, напередодні традиційного вже IV Міжнародного фестивалю джазової музики Jazz in Kiev. Майже дві з половиною години двоповерховий автобус маневрував київськими дорогами, зупиняючись по ходу маршруту біля найбільш знакових для українського джазу місць. В такий оригінальний спосіб кияни змогли по-новому відкрити для себе місто та поглянути на давно знайомі місця та будівлі під зовсім іншим кутом. Виявляється, вулиці столиці зберігають безліч історій про долі людей, які жили тут, слухали і грали джаз – музику, любов до якої сьогодні вже є синонімом гарного смаку, а якихось пару десятиліть тому вона запросто могла перекреслити майбутнє простого радянського громадянина.

 «Сегодня он играет джаз, а завтра Родину продаст»

          Це сьогоднішня молодь не стикалася із проблемою під назвою «де дістати музику», а от у радянські часи любити джаз в Україні було справою кропіткою і невдячною: процес придбання платівок із омріяними записами був більше схожий на квест, причому успішні квести доволі часто закінчувались спілкуванням із правоохоронними органами. На вулиці Чеській тоді знаходився магазин «Мелодія», біля якого збирались спекулянти, що торгували «неформатними» записами, і їхніх постійних покупців можна було пізнати по квадратним портфелям розмірами тридцять на тридцять – якраз під платівки. Особливо жваво торгівля йшла на початку вересня, коли до Києва поверталися з канікул іноземні студенти з і привозили недоступні радянському меломану записи. Ще одна «точка» знаходилась у старому Ботанічному саду, у так званому «джазовому яру». На щастя, джазові платівки хоча б коштували трохи дешевше за інші. Якість вінілу від багаторазового переписування, звісно, погіршувалась, і з часом з’явився вираз-гарантія якості: «На платівці навіть мухи не кохалися».

Для багатьох київських любителів джазу тоді ці жарти були сміхом крізь сльози: людина, що цікавилась придбанням платівок та відповідної музичної преси, одразу потрапляла на олівець до КДБ, за спробу взяти автограф в заїжджого джазиста (які і так нечасто балували Україну візитами) можна було запросто вилетіти з інституту чи роботи (як сталося з багатьма після концерту Дюка Еллінгтона у 1971 році), позбавитись військового звання і просто добряче попсувати собі і близьким нерви.

Доходило до абсурду. Коли у 1969 році до Києва приїхав легендарний оркестр Бенні Гудмана, на шпальтах газети «Вечірній Київ» їх звинуватили у шпигунстві: мовляв, музиканти оркестру Філ Вудс та Джеррі Даджен потай брали на Володимирській гірці зразки грунту, аби визначити, чи були там підземні заводи із виробництва балістичних ракет. «Джазовим папугою» охрестили у газеті «Сільські вісті» відомого колекціонера джазового вінілу Казимира Коновалова – чи варто казати, що в ті часи такі публікації «негодующих граждан» призводили до неабияких проблем.

Із розповсюдженням джазу боролися, так би мовити, комплексно і масштабно. В двох місцях на території Києва стояли глушники, що перебивали частоти зарубіжних радіостанцій: у Костьолі Святого Миколая на вулиці Червоноармійській та у будівлі КДБ на тодішній вулиці Короленка, 15 (зараз Володимирська).

Сучасній молоді, а особливо підліткам, взагалі буде важко уявити собі і те, як прихильники джазу записували з радіоприймачів програми «Голосу Америки», «ВВС», «25 хвилин джазової музики» з Миколою Аммосовим (не плутати з відомим хірургом), а потім збирались у когось вдома і по декілька разів прослуховували записане, жадібно всотуючи інформацію та новини.

«Тяжела и неказиста жизнь советского джазиста»

Життя людей, які професійно грали джаз, було мало схоже на казку. Знову ж таки, це зараз музичні інструменти є відносно доступними кожному бажаючому, тоді ж, приміром, саксофон виробництва фірми Selmer коштував як автомобіль «Волга». Не дивно, що, приміром, коли у Бориса Людмера з’явився такий інструмент, джазисти ходили до київського цирку, де грав музикант, аби тільки поглянути на таке диво.

Взагалі, оркестр київського цирку був одним з небагатьох місць, що давав джазовим музикантам прихисток, постійну роботу і, що важливо, пристойну зарплатню. Останнє взагалі було болючою темою: музикантам, що грали у ресторанах, приміром, у відомому «Лейпцигу», вдавалось пограти у своє задоволення джаз лише у першому відділенні виступу, коли у закладі ще майже не було відвідувачів. Аби заробити грошей, доводилось грати популярний репертуар. «Для душі» музиканти збирались пограти на Хрещатику у кафетерії із промовистою назвою «Струмок», у київському джаз-клубі (зараз там знаходиться магазин Yamaha), або у залі  ресторану «Вар’єте» на тому ж таки Хрещатику. Не гребували музиканти і заробітком на святах, днях народження, проводах в армію, похороні (це називалось «попрацювати у конторі «Земля і люди»).

Не маємо права, говорячи про розвиток джазу в Україні, не згадати такі імена, як Михайло Володарський, Анатолій Фіхтман, Володимир Камінський, Володимир Симоненко.

Джазовий Київ 2.0

Звісно, формат екскурсії передбачає в основному увагу до подій «минулих літ», але Олексій Коган, розбавляючи історичний фактаж розповідями з власного життя та досвіду своїх знайомих, зачепив також і проблеми сьогодення. Однією з найбільш очевидних з них, на його думку, є, банальне жлобство, «завдяки» якому в Україні ще й досі немає жодного спеціалізованого закладу джазової освіти (і це в державі, де народилися і працюють сотні талановитих музикантів), більше того, в Києві на сьогодні навіть немає жодного виключно джазового клубу (і це при тому, що в Україні щорічно відбувається більше 20 джазових фестивалів різного масштабу). Це навіть не «білі плями», а величезні ганебні прогалини в культурному житті столиці. Той, хто називає причиною цього незатребуваність джазу в Україні та непопулярність цієї музики, може впевнитись у протилежному, відвідавши IV Міжнародний фестиваль Jazz in Kiev, що саме стартує цими днями. Протягом трьох днів публіка матиме змогу наживо почути визнаних зірок джазової сцени: польський колектив Marcin Wasilewski Trio, всесвітньо відомого кларнетиста Девіда Кракауера у супроводі Madness Orchestra, американський квартет Антоніо Санчеса «Migration», Viva Brazil Quartet зі співачкою Танєю Марією, квінтет басиста Стіва Своллоу, а також зірок smooth-джазу – квартет Fourplay. В рамках фестивалю цього року також відбуватимуться майстер-класи музикантів, зустріч із відомим російським критиком Володимиром Фейєртагом, продовжує роботу виставка джазового живопису Лори Васко «Модуляція співставленням», відкрита спеціально до початку фестивалю – все це задля того, аби розширити світогляд любителів джазу, відкрити нову для них музику, а не для розваги як такої, підкреслив Олексій Коган. Саме тому у фестивалі не братимуть участь українські музиканти – для них це швидше шанс перебрати досвід зарубіжних колег. Отже, якщо протягом наступних трьох днів ви опинитесь у Києві – не оминіть своєю увагою МЦКМ «Жовтневий», де відбуватимуться знакові для українського джазу речі.

 Олександра Яцина

спеціально для molodi.in.ua

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

Йому 25 років. В юності він хотів стати журналістом, пробував себе в рекламі, але в один прекрасний момент вирішив змінити долю. Трохи пізніше він закінчив Акторську школу знаменитої в Іспанії танцівниці Крістіни Рота. З тих пір знявся в 9 фільмах і декількох телесеріалах. Особливих нагород на професійному терені ще не заробив, проте в кінематографічних колах його вже називають «актором-одкровення» та «іспанським Ромео». Багатомільйонна армія шанувальників молодого артиста збільшується з кожною його появою на кіно або телеекранах.

Зовсім недавно, в Іспанії відбулася прем’єра фільму Фернандо Гонзалеса Моліни «3 метри вище неба». Актор Маріо Касас Сьєрра, який зіграв головну роль імпульсивного, бунтівного, волелюбного хлопця на ім’я Аче, вже наступного дня став кумиром підлітків та молоді. Доросліше покоління авторитетно передрікає йому в недалекому майбутньому славу Антоніо Бандераса. За перший уїк-енд після прем’єри картина
«3 метри над рівнем неба» стрічка зібрала 2 050 000 євро, за місяць прокату – 10 000 000, і стала найкасовішою в Іспанії за останній рік.

«3 метри вище неба» звичайна, на перший погляд, історія про двох молодих людей, які належать до різних соціальних кіл. Чиста, безневинна, слухняна школярка Бабі Алькізарпо всіма законами суспільства не повинна була зустрітися з байкером Уго Олівера на прізвисько Аче, який щодня ризикує життям у нескінченних бійках і нелегальних перегонах на мотоциклах, а ночі проводить в клубах з підозрілою репутацією, розважаючись з випадковими подружками. Однак життя тим і прекрасне, що спростовує всі правила, які придумують люди. Шляхи Бабі і Аче перетинаються, і між ними виникає почуття, які дано випробувати далеко не всім. Воно наздоганяє обраних не на твердому грунті, яку ми щодня відчуваємо під ногами, а в 3 метрах вище неба… І називається просто і зворушливо – Любов…

Головні герої фільму - Бабі і Аче

В український прокат ця картина виходить під назвою «3 метри вище неба» 3 листопада 2011 року. Неважливо, скільки вам років – якщо ви зберегли здатність плакати і сміятися через звичайні життєві історії, варто сходити на цей фільм. Хоча б для того, щоб згадати, що поруч з вами не тільки олігархи, бізнесмени, політики, бандити, наркомани і повії, які прописалися сьогодні в кіно, але також поруч живуть звичайні молоді люди. Такі, як Бабі та Аче, яким, однак, вдалося піднятися на 3 метри вище неба…

Маріо, ви дебютували у кіно в 2006 році у фільмі «Шлях Англійців» (більше відоме в світовому прокаті назва картини «Літній дощ» – Авт.) головного мачо Іспанії Антоніо Бандераса. Як почувалися на знімальному майданчику, знаючи, що за пультом сидить не просто режисер, а актор, популярний в усьому світі?

Прекрасно! Для мене це був перший професійний досвід. І дуже приголомшливий! Мені виповнилося всього 18 років, і раптом я опинився вдома у свого кумира. Навіть не міг повірити, що все це відбувається зі мною. По суті, я ще був дитиною – сьогодні б насолоджувався спілкуванням з Бандерасом зовсім по-іншому… До речі, ми до цих пір підтримуємо з ним теплі стосунки.

У вашому послужному списку 9 повнометражних фільмів і кілька популярних телесеріалів. Але справжня популярність прийшла все-таки після прем’єри фільму Фернандо Гонзалеса Моліни «3 метри вище неба». Ви відчули цю грань - між «одним з…» і «першим» у своєму кінематографічному цеху?

Крім «3 метрів вище неба» в 2010 році на телеекрани вийшов ще й фантастичний серіал «Корабель», в якому мені довірили роль Улісес. Звичайно, це велика удача для мене як артиста, що я брав у них участь. На мій погляд, «3 метра…»вдався через всю ту любов і ніжність, яку всі ми, знімальна група, вклали в цю картину. У пресі спочатку писали, що спочатку фільм («3 метри вище неба» – рімейк італійської стрічки 2004 року по роману Федеріко Моччіа) знімався тільки для того, щоб заробити на ньому гроші. Але це зовсім не так! Ні для мене, ні для режисера фінансовий успіх не був головним. Про це говорить хоча б той факт, що в кінці нинішнього року ми плануємо почати зйомки другої частини картини.

Фрагмент з фільму "3 метри вище неба"

Ви зараз берете участь ще в якихось проектах?

Я продовжую зніматися в телесеріалі «Корабель». Ми закінчуємо перший сезон і повинні почати роботу над другим. Я відкритий до нових пропозицій. Якщо керівництво телеканалу «Antena 3», де транслюється “Корабель», і виробник серіалу «Glodomedia» дозволять мені поєднувати зйомки на телебаченні з новими проектами в кіно, звичайно ж, буду їх розглядати.

У липні вам виповнилося 25 років. Ви ще зовсім молодий чоловік. Не виникло запаморочення від тієї слави, що обрушилася на вас після прем’єри фільму «3 метри вище неба»?

Я був досить популярним в своїй країні і до цієї картини. Але після «3 метрів…» тисячі підлітків ніби зійшли з розуму. Вони буквально не дають мені проходу на вулиці. Кажуть, що це найкращий фільм, який вони бачили в житті! (Сміється) Але, сподіваюся, я не захворію на зіркову хворобу, оскільки популярність і слава не ті цінності, які я вважаю головними в житті.

І що ж, якщо не секрет, переважує на шальках терезів?

Справжнє життя для мене – це моя сім’я. Батьки, брати (до речі, вони теж актори) Оскар і Крістіан, сестра Шейла… Зараз ми всі живемо в Мадриді, але продовжуємо розмовляти вдома галісійською (я родом з Ла Коруньї), часто готуємо національні страви, які нагадують нам про батьківщину… А вже потім усе інше – робота, друзі і так далі…

Отже, на останок ще декілька цікавих фактів про Маріо Касаса Сьєрра.

- Молодого актора часто запрошують виступати в якості моделі: його фотографії можна побачити у відомих іспанських та американських глянцевих журналах: «VanityFair», «Mustang», «Ragazza» і «Vanidid».

- Маріо Касас – активний учасник фонду відомого іспанського оперного співака Хосе Каррераса, що збирає пожертви для фінансування досліджень в області лікування лейкемії у дітей.

- Про особисте життя Касаса відомо мало. Після зйомок у фільмі «3 метри вище неба », звичайно ж, говорили про його стосунки з Марією Вальверде, яка зіграла роль баби. Однак жодних підтверджень тому не було. А недавно допитливі папараці все-таки підстерегли Маріо і Марію на вокзалі в Севільї, де недавно почалися зйомки фільму про протистояння поліцейських і наркодилерів «Група 7», в якому акторові запропонували зіграти одну з ролей. Парочка базікала, очікуючи потяг, щоб поїхати на пляж. Схоже, що одна з найкрасивіших молодих акторок Іспанії, все-таки розбила серце сучасного Ромео.

- Найбільш відомі картини, в яких знімався Маріо Касас: «Літній дощ» (Режисер Антоніо Бандерас, 2006) «Витік мізків» (режисер Фернандо Гонзалес Моліна, 2009), «Секс, вечірки і брехня» (режисер Альфонсо Албасете, 2009).

- Нещодавно Маріо Касас став лауреатом престижної кінематографічної нагороди «PremiosACE» в номінації «Кращий молодий актор» і номінантом «FotogramasdePlata» в номінації «Кращий кіноактор».

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

7 жовтня у затишній сінематеці кінотеатру “Київ” відбувся прем’єрний показ кінофільму “Три метри вище неба” іспанського режисера Фернандо Ґонсалеса Моліни. В Іспанії ця картина спричинила неабиякий фурор, і незабаром її побачать українські глядачі.

На перший погляд, історія досить проста. Зразкова школярка з багатої родини закохується у харизматичного розбишаку з мотоциклом, сумними очима і тарганами в голові. Аче (Маріо Касас) не визнає законів суспільства і не бажає жити за родинними правилами, і поряд з ним спокійна красуня Бабі (Марія Вальверде) стає справжнім жахіттям для своїх батьків та вчителів. Аче випускає пар у бійках та на нелегальних перегонах, а Бабі на знак протесту ігнорує школу та всі повчання матері і тікає з коханим.

Герої фільму Аче (Маріо Касас) та Бабі (Марія Вальверде)

Про таке кохання мріють всі дівчата, хоча у старших глядачів деякі сцени викликали посмішку, мовляв, так в житті не буває. Гарна операторська та режисерська робота та вродливі актори також доповнили цю ідеальну картину. Однак, як відомо, не може щастити завжди. Романтична історія кохання підлітків наповнюється дорослими проблемами. Раптом щось перемикає, і, хоча закохані аж ніяк не заслужили такої долі, в їх життя втручаються нещасні випадки, які навіть у присутніх на показі скептиків викликали сльози. І, хоча спочатку фільм і здавався солодкою історією кохання, яка обов’язково закінчиться добре, згодом стає зрозуміло, що це не той випадок.

Сказати, що акторський дует спекотного красеня Маріо Касаса і чарівної Марії Вальверде неперевершений – це пнесказати нічого. Поєднання гарної зовнішності з відмінною акторською роботою – рідкісне явище в сучасному європейському кіно і коли з ним стикаєшся, то це приносить безперечне задоволення.

Загалом, фільм дуже яскравий і, безсумнівно, він запам’ятовується. Фільм не відпустить свого глядача навіть після фінальних титрів. Не дивно, якщо виникне бажання подивитися його ще раз уже вдома, поруч з коханою людиною.

Через тиждень на сайті буде опубліковано ексклюзивне інтерв’ю з Маріо Касасом, котрий зіграв у фільмі одну з головних ролей. А зараз, перегляньте трейлер фільму.

Інтернет-журнал MOLODI інформаційний партнер фільму в Україні.

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

Саме у такий оригінальний спосіб студенти Львівського національного університету імені Івана Франка привітали свою alma mater з ювілеєм.

Флеш-моб зібрав не лише любителів танцю, а й спражніх “архітекторів”! Спудеї зобразили три фігури – Cонце, Інь-янь та Годинник, який символічно відрахував три з половиною століття. На завершення молоді люди утворили напис “ЛНУ 350″.

Гадаю, подарунок гідний студентів такого поважного вишу, адже саме він виховує в них найсвітліші почуття і любов до справи, якою займаєшся.

З ювілеєм, Університете!

Фото Олега Гордійчука

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

У багатовіковій історії Української держави є як і героїчні, так і трагічні роки, які назавжди залишаться у вічній пам’яті народу. Про них не можна мовчати, не можна майстерно завуальовувати факти і навмисно зменшувати прояви жорстокості, несправедливості, які панували  у ті жахливі дні Великої вітчизняної війни чи Голодомору. Звичайно, тут є багато неоднозначних подій, та нехай кожна людина особисто сформує їх бачення. Не під впливом різноманітних політичних діячів, яким вигідно «малювати» історію по-своєму, спотворюючи ключові факти, а за допомогою об’єктивної інформації, спогадів очевидців, які були безпосередніми учасниками подій.

Данило Чайковський

Саме таким яскравим прикладом власних переживань є книга Данила Чайковського «Хочу жити». Ці спогади, вперше видані у 1946 році, є першою публікацією про нацистські табори Німеччини в українському письменстві.

Книга розповідає про перебування автора у концтаборах і правдиво змальовує страшні події, від прочитання яких стає просто моторошно. Звичайно, кожному з нас неодноразово доводилося чути про жахіття тюремного життя у німецьких катівнях. Але по-справжньому сильне враження залишають описи автора, навіюючи всеохоплюючий страх: «Пропливала смугаста безконечна ріка людських тіл. А над ними, на носилках і просто на раменах товаришів, наче на древніх щитах, гойдалися трупи. Кров запеклася на худих тілах, або рубінами скапувала в дорожний пил». Або: «Палачі відчинили двері газової камери й почали виносити тіла, покорчені мукою, поранені власними зубами й нігтями в боротьбі з нагальною смертю. Малі подушені дитинчата схожі на порвані шматяні ляльки.» Надзвичайно жорстокі порядки, які панували у таборі, важко тверезо осмислити, бо «за те, що з блоку втік в’язень Н.1793 буде розстріляних двадцять вибраних людей!» або «вартовий СС-ман пустив на дівчину великого вовчура, і він кинувся як оскаженілий. Пес рвав зубами одежу враз із тілом і жалібний крик дівчини мішався із реготом вартового».  За таких нелюдських умов нещасним людям нічого не залишалося, як у відчаї «іти на дроти», адже таке життя – нестерпне: «В’язень підійшов до огорожі, звів руки долонями вверх, як давні праведники при молитві, й важко опустився на дроти. Сухо затріскотіли блакитні вогники й електричний струм зім’яв лице в’язня морщинами болю».  Без зайвих слів зрозуміло, що табір Аушвіц – це пекло на Землі, це мільйони безневинно втрачених життів, це нескінченні муки і сльози, це зникла віра в Бога.

Та найбільше вражає у прочитаній книзі патріотичний настрій, який є панує всупереч вищеописаним страхіттям. Люди не стали бездушними істотами, в них присутнє почуття власної гідності, людяності, братерства. Не покидає віра в’язнів у найскрутніші моменти: «Навіть серед таких обставин, як у таборі, ми зуміємо жити по-людському, думати, творити… Ні, ще далекий той час, коли ми згинемо, а історія перегорне сторінку існування українського народу! Ми дужі й молоді, тверді й незломні».  Нвіть самі наглядачі німці, кати нашої нації, дивуються такому незламному почутті єдності: « Ви, українці, найкраще тримаєтеся з усіх в’язнів. Забери від вас одного, то ви, як ті сороки, всі бігаєте за ним, щоби врятувати».

Тепер Україна незалежна, процвітаюча держава. Пройшовши неймовірно складні випробування, український народ  довів, що він невмирущий. Ми – самобутня нація, яка живе на своїй вистражданій землі, в минулому залитою кров’ю і слізьми. Недарма Майк, один з героїв книги, стверджував: «Як німці, так і большевики – наші вороги, і ми мусимо прогнати їх». Тому ні в якому разі не можна забувати, що «здоров’ям і життям найкращих купована воля України».

Отож, прочитавши мемуарну працю Данила Чайковського «Хочу жити», можу без перебільшення сказати, що це – справді потужна і сильна книга. Молодь повинна знати, що відбувалося насправді, тому ці спогади сприяють усвідомленню цінності того, що ми маємо сьогодні. Деякі картини можуть викликати жах та й навіть відразу у читачів, але вони цілком достовірно описують тогочасну страшну реальність. Той, хто вважає, що йому сьогодні важко жити – ознайомтесь з текстом хоча б поверхнево. Чоловіки й жінки знайшли в собі силу вижити в нелюдських умовах, тому буденні проблеми сучасності здаються просто мізерними.

Владельцам телефонов iPhone понадобится чехол для iPhone 4, который вы можете купить онлайн.

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

Реальна сталь (Real Steel)

Жанр: Екшн, Драма
Прем’єра в Україні: 07 жовтня, 2011
Головні ролі виконують: Х’ю Джекман, Кевін Дюранд, Еванджелін Ліллі

Сюжетна лінія:
Боксера Чарлі Кентона замінили на рингу роботи. Від безвихіддя і з бажанням заробити він стає промоутером середньої ланки. Під час життєвих складнощів в його житті з’являється син Макс, з яким вони об’єднуються що б побудувати робота спроможнього стати чемпіоном!

Мушкетери (The Three Musketeers)

Жанр: мелодрама, пригоди, екшн
Прем’єра в Україні: 13 жовтня
Головні ролі виконують: Логан Лерман, Рей Стівенсон, Меттью МакФейден, Мілла Йовович, Орландо Блум

Сюжетна лінія:
Молодий д’Артаньян залишає рідний дім і відправляється в Париж, сподіваючись на місце в полку мушкетерів. Завдяки випадку в один день він ображає одразу трьох мушкетерів – Атоса, Портоса та Араміса – і отримує від всіх трьох виклики на дуель.

Але дуель переривається появою гвардійців кардинала, які хочуть заарештувати їх за порушення указу про заборону дуелей. Д’Артаньян і три мушкетери перемагають супротивника і стають друзями. Тепер вони повинні зупинити злобного Кардинала Рішельє і зіткнуться з герцогом Бекінгемом та зрадницею Міледі Де Вінтер.

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

Обійми набагато корисніші, ніж здається на перший погляд. Обійми допомагають людям як психологічно, так і фізично. Щоб зрозуміти, чим корисні для нас обійми, звернемося по допомогу до закоханих та вчених. Повірите ви цьому чи ні, але існує цілий розділ у клінічній психології, що присвячений вивченню обіймів. Навіть зараз, коли ви читаєте цю статтю, вчені в білих халатах провідних університетів світу проводять дослідження щодо проблем обіймів і тілесних контактів.

У 70-і роки XX століття дослідники почали вивчати хімічні препарати, під назвою “ендорфіни”, які були виявлені в кровоносній і нервовій системах людини. Ендорфіни – це морфіноподібні речовини, які знижують біль і викликають почуття ейфорії. Дослідження показують, що кількість цих натуральних наркотиків, котрі виробляються мозком і нервовою системою, зростає, коли ми обнімаємося. Коли подруга сказала мені, що обійми її друга для неї «як наркотик», вона не жартувала. Фізіологічно обійми – це природні вбивці болю.

Інші вчені можуть також багато чого розповісти про цінності обіймів і тілесних контактів між людьми. Наприклад, чи знали ви про те, що обійми посилюють вашу імунну систему? Цей цікавий факт обговорює Ешлі Монтег’ю, в його книзі “Дотики: Значення шкіри для людини”. Мабуть, існує зона мозку, яка активно працює у відповідь на дотик до шкіри людини. Якщо дитя обіймають недостатньо, то атрофується частина його мозку і страждає її імунна система.

Обіймайте своїх дітей, братиків та сестричок!

Обійми в ранньому дитинстві вчать нас любити. Діти, які до 7 років виросли без обіймів, можуть виявитися нездатними любити інших. З них, як правило, виростають психопати, соціопати, тобто люди, що знаходяться в розладі з суспільством і схильні до антигромадських вчинків, а також патологічно непристосовані до життя.

Дослідження демонструють це вражаюче відкриття. Суспільство, де люди мало обіймають один одного, стаєбільш агресивними.

Психолог Сідні Джарард, що вивчає дотики, дослідив, що європейці частіше торкаються один до одного, ніж американці. Він подорожував по всій Європі, спостерігаючи за людьми в ресторанах і громадських місцях. Джарард фіксував кількість дотиків європейців та їх друзів. Виявилося, що вони торкалися один до одного в середньому 100 разів за годину, а американці за цей же час – лише 2 або 3 рази.

Як чоловікам, так і жінкам подобаються тепло і почуття захищеності, які вони отримують від обіймів, але сенс обійми для жінок полягає в тому, що таким чином представники слабкої статі відчувають себе коханими. Для чоловіків «відчувати себе коханими» в обіймах не на першому місці.

Між статями існує величезна відмінність у відчуттях при обіймах. Чоловікам подобається відчуття дотику до жіночих грудей, а жінки більш чутливі до емоційного зв’язку під час обіймів. Цікаво те, що жінки надають більшого значення почуттю спорідненості та близькості, а не почуттю безпеки.

За що ви найбільше любите обійми?

Советуем вам книжный интернет магазин в Киеве, где можна купить книгу. Подарки на любой вкус так же можно купить онлайн в Киеве. Доставка по всей Украине.

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA

Все в нашому житті відносне. Не обходить ця істина красу. Як сучасним суспільством визначається поняття краси? Реалії штовхають людей на створення певного образу, який записують в ідеали. І більше того, люди, прагнучи до цього ідеалу, починають знущатися над власним обличчям і тілом.

Іноді молоді дівчата доводять себе дієтами до виснаження. Хлопці, начитавшись глянцевих журналів, починають вживати всяку хімічну гидоту, щоб швидко і «якісно» поправити фігуру. Зрілі пані лягають під скальпель хірурга в боротьбі за кожну зморшку.

Люди, зупиніться! Природа створила нас усіх красивими і красиві ми всі по-своєму! Щодо еталонів краси, так їх теж створює людина, і з часом вони змінюються (і, до речі, не всім ці еталони подобаються). Є інша істина – природу не обдуриш. І цього не варто робити.

Що робити, якщо немає краси?

Для початку уважно подивіться на себе в дзеркало. Що саме вам в собі не подобається? Занадто великий ніс? Відвислий живіт? Целюліт? Занадто маленький зріст? І т.д. і т.п. Недоліків в кожній людині можна знайти силу-силенну, дивлячись з ким і з чим порівнювати. Це неправильний шлях.

Оцініть тверезо, чому вас не влаштовує те або інше. Може, дійсно вам заважає ваш великий ніс, усі на нього звертають увагу, і це вас постійно напружує. У цьому випадку потрібно шукати рішення і це не обов’язково скальпель хірурга. Є безліч літератури, як за допомогою макіяжу, одягу, головного убору, зачіски та інших хитрощів відвести увагу від однієї частини тіла.

Але є інша сторона медалі. Може, ви просто наговорюєте на себе. З чого ви взяли, що з вами щось не так? Сказали знайомі? Порівняли себе з кимось іншим? Ви це і так знаєте? Спробуйте полюбити свій «недолік» і перетворити його в вашу гідність. Почитайте про великих людей, які використовували свою зовнішність собі на благо, і дійте!

Як стати гарним?

Якщо ви все-таки переконані, що абсолютно некрасиві і життя вам не приносить задоволення, є кілька способів змінити ситуацію:

1. Плюньте і розітріть.
Позиція бездіяльності теж має свої переваги. Якщо, незважаючи на всі ваші зусилля, так і не можете добитися очікуваного результату, можливо, ви неправильно ставите цілі? Скоригуйте мету, якщо це можливо. А якщо ваші цілі недосяжні, то не варто з цього приводу перейматись. Не можете виправити ситуацію – змиріться з нею.

2. Визначтеся чітко, чого ви хочете.
Краса – це інструмент досягнення чого-небудь. Зрозумійте для себе, яка ваша кінцева мета. І тут потрібно чітко визначитися, чи виправдовує ця мета способи її досягнення?

3. Виберіть способи досягнення мети.
Як я вже писав вище, краще не використовувати кардинальні способи відразу. Увімкніть свою фантазію, зверніться до відповідної літератури, поекспериментуйте зі своїм образом, врешті-решт займіться спортом. Пам’ятайте, легко зруйнувати, але відновити набагато складніше та з часом не завжди можливо.

4. Оцініть свої можливості.
Якщо у вас зовсім немає грошей, нема чого одягти і взагалі вам тільки на їжу вистачає, тоді, я думаю, питання краси вас не сильно хвилюють. Піраміду потреб Маслоу ще ніхто не відміняв. Хоча в кожному правилі є винятки. Тому, не обманюючи себе, визначитеся, що ви точно зможете зробити, а чого вам ніколи не досягнути. Будьте реалістами!

5. Повірте в себе!
Віра може звернути гори. Щоб досягнути чого-небудь, потрібно спочатку повірити в себе і в результат своїх дій! Насправді, дуже небагато людей, які щиро вважають себе гарними (хіба що «нарциси»). Прагнення людини до ідеалу – це нормальне явище природи. Прагнення до досконалості властиво всьому живому. І це прагнення обов’язково необхідно проявляти, але без фанатизму. Почніть «по Чехову» з малого – з одягу думок і, може, вже після цього вам сподобається ваше обличчя і душа прийде в рівновагу з тілом.

Советуем вам качественные и точные копии швейцарских часов в интернет-Магазине multitime.

Посилання на публікацію та коментарі на сайті MOLODI.IN.UA Інтернет-журнал для молоді MOLODI.IN.UA